Юридичний заслін для зрадників: як не допустити колаборантів до влади, не порушуючи Конституцію

Поки триває війна, вибори в Україні залишаються на паузі через безпекову ситуацію, проте законодавці вже готують ґрунт для майбутніх голосувань. Головна дилема робочої групи у Верховній Раді – як законно відсіяти тих, хто допомагав ворогу, але при цьому не підірвати основи Основного закону.

Ексзаступник голови ЦВК Андрій Магера застерігає від популістських рішень у виборчому законодавстві. За його словами, будь-які обмеження мають чітко корелюватися з Конституцією України, інакше вони стануть вразливими у судах. Наразі тривають запеклі дискусії: що саме має стати стоп – сигналом для кандидата – офіційна підозра чи виключно судовий вирок?

Пастки Конституції та виборчі цензи

Магера нагадує, що норми Конституції є прямими, і вигадувати нові вимоги до кандидатів “на ходу” неможливо. Ситуація з різними рівнями виборів суттєво відрізняється:

  • Для кандидатів у народні депутати перешкодою є судимість за умисний злочин (вбивство, корупція, зґвалтування). Цікаво, що “необережні” злочини, як – от ДТП, балотуватися не заважають.
  • З президентом усе складніше: стаття 103 Конституції взагалі не містить вимоги щодо відсутності судимості.
  • Стаття 62 залізобетонно закріплює презумпцію невинуватості – доки немає вироку суду, людина вважається чистою перед законом.

Якщо цих вимог немає в Конституції, ми не можемо їх вигадати в законі. Це суперечитиме головному закону країни, – наголошує юрист.

Два легітимні способи зупинити колаборантів

Попри моральний аспект, юридично підозра в колабораціонізмі не є забороною для участі у виборах. Проте Андрій Магера вказує на два цілком законні механізми, які можуть поставити крапку в політичних амбіціях прихильників “руского міра”.

Перший шлях – це активна робота правоохоронців. Необхідно доводити справи до вироків, зокрема використовуючи процедуру заочного засудження. Тільки реальний термін за статтею про державну зраду чи колабораціонізм автоматично закриває двері до парламенту та місцевих рад.

Другий варіант – радикальніший і стосується громадянства. Співпраця з окупаційними адміністраціями часто супроводжується отриманням російського паспорта. Згідно з українським законодавством, добровільне набуття громадянства іншої держави є підставою для втрати українського паспорта.

Для цього потрібна воля президента, аби видати указ про втрату громадянства такими колаборантами. Це приведе до того, що вони ніяк не зможуть брати участь у виборах, – пояснює Магера.

Такий підхід дозволить без змін до Конституції назавжди позбутися політичних “гастролерів”, керованих Кремлем. Водночас у владних кабінетах продовжують вивчати варіанти онлайн – голосування, хоча реальність його впровадження залишається під питанням, а президент Зеленський чітко пов’язує можливість виборчого процесу із припиненням вогню, до якого Росія наразі не готова.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *