Український бізнес опинився на порозі великої трансформації, де питання гендерної рівності переходить із площини соціальної справедливості в суто економічну площину. Анна Дерев’янко, виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА), яка об’єднує близько тисячі підприємств, констатує: без активного залучення жінок поствоєнне відновлення країни є фізично неможливим. Під час обговорення реального стану справ у межах спецпроєкту “Рівні можливості” було окреслено ключові виклики та невидимі бар’єри, що заважають жінкам повноцінно реалізувати свій потенціал у бізнес-середовищі.
Статистика демонструє суттєвий розрив між деклараціями про рівність та реальністю. За даними UN Women, рівень доходів українських жінок є на 41,4% нижчим, ніж у чоловіків. Також спостерігається диспропорція в активності на ринку праці: 42,9% жінок проти 56,9% чоловіків. Анна Дерев’янко наголошує, що проблема криється у відсутності рівних стартових умов. На плечі жінок традиційно лягає “друга зміна” – неоплачувана домашня робота, догляд за дітьми та літніми родичами. Це створює ситуацію, коли жінкам банально бракує часу на додаткове навчання чи кар’єрний ривок.
Кар’єрний успіх часто вимагає готовності до роботи в режимі “extra mile”, що для багатьох жінок стає виснажливим вибором між професійними амбіціями та сімейними обов’язками. Цікаво, що чоловіки в аналогічних ситуаціях зазвичай отримують суспільне схвалення, тоді як жінки стикаються з тиском або засудженням. У ЄБА зазначають, що хоча провідні компанії впроваджують внутрішні політики рівності, загальна ситуація на ринку праці України все ще суттєво відстає від стандартів лідерів індустрії.
Повільна динаміка жіночого лідерства
Попри складні умови, частка жінок на керівних посадах у компаніях-членах Асоціації зростає. Зараз 24% підприємств очолюють жінки, що на 2% більше, ніж два роки тому. У правлінні самої ЄБА жіноче представництво складає майже 40% (6 осіб із 16). Проте системні DEI-програми (різноманітність, рівність та інклюзивність) впроваджують лише 12 – 14% вітчизняних компаній. Тон тут задає міжнародний бізнес, для якого ці принципи є обов’язковими в межах ESG-звітності. Українські гравці лише починають усвідомлювати, що інклюзивність прямо корелює з продуктивністю команд.
Повномасштабна війна стала форс-мажорним чинником, що прискорив зміни в суспільстві. Через мобілізацію великої кількості чоловіків жінки стали частіше брати на себе відповідальність як у родинах, так і на виробництві. Важливим кроком з боку держави стало скасування обмежень на професії, які раніше вважалися суто “чоловічими”. Компанії почали переглядати стратегії найму, інтегруючи жінок у галузі, де раніше панували стереотипи. На думку Дерев’янко, цей тренд був неминучим, але війна стиснула час для його реалізації.
Кадровий дефіцит і роль жінок у стратегічних галузях
Найбільший ризик для майбутньої відбудови полягає у недопредставленості жінок у STEM-галузях: енергетиці, інженерії та будівництві. Проблема закладається ще на етапі шкільної освіти, яка часто відштовхує дівчат від технічних наук. Оскільки країні знадобиться вдвічі більше інженерів та технологів, цей кадровий голод неможливо втамувати без жіночого ресурсу. Отже, гендерна рівність сьогодні – це не просто етична категорія, а необхідна умова для економічного виживання та підвищення якості управлінських рішень у масштабах усієї держави.
Немає коментарів