З тимчасово окупованих територій вдалося повернути ще одну групу українських дітей, які перебували під постійним тиском, зазнавали переслідувань і були змушені жити в атмосфері страху. Про це повідомила ініціатива Bring Kids Back UA.
Одна з історій, що зворушила багатьох, — це доля 15-річної Марії. Дівчина демонстративно носила вишиванку до школи, підконтрольної окупантам, та не приховувала своєї української позиції. Її неодноразово ображали й били, а вчителі погрожували її матері, що позбавлять її батьківських прав. Марія відкрито сперечалася з викладачами про історію України та не дозволяла себе змусити до мовчання.
Ще одна врятована родина — мама з двома маленькими дітьми: 4-річною Міланою та 8-річним Сашком. Окупаційна адміністрація змушувала жінку віддати дітей у місцеву школу, інакше погрожували їх відібрати. Її примушували оформити російські документи, а бабусю родини допитували на детекторі брехні. Для дитини з інвалідністю, як Мілана, отримати ліки в таких умовах було майже неможливо.
Також до числа врятованих приєднався 17-річний Семен. Юнак самостійно покинув окупацію, щоби уникнути призову до лав армії РФ. За його словами, однокласників уже змушували підписувати контракти, а представники військкомату приходили до нього додому, лякали і вимагали з’явитися на збори.
Ще одна трагічна історія — про 15-річну Ліну, яку російські силовики шість годин допитували через її проукраїнський пост у соцмережах. У дівчини конфіскували телефон, погрожували ув’язненням. Після цього вона жила в постійному страху та майже не виходила з дому, боячись бути вивезеною до так званого «табору перевиховання».
«Наразі всі ці діти — у безпечному місці. Вони отримують допомогу з житлом, підтримку психологів, оформлюють українські документи. Але найважливіше — вони знову можуть відчувати себе дітьми, не боятися говорити українською та мріяти про майбутнє», — наголошують в організації Bring Kids Back UA.
Кожна така історія — не просто факт порятунку, а нагадування про те, через які випробування проходять українські діти, щоби повернутись додому.
Немає коментарів