«Міндічгейт» показав проблеми наглядових рад: кому держава платить по 11,5 тис. грн за годину

Корупційний скандал в енергетичній сфері, відомий як «Міндічгейт», привернув увагу до того, як працюють наглядові ради державних енергокомпаній. Попри високі для України винагороди, наглядова рада НАЕК «Енергоатом» не запобігла масштабним зловживанням, що й стало підставою для намірів уряду оновити склад таких органів контролю.

The Page проаналізував, які винагороди отримують члени наглядових рад держкомпаній, як вони поєднують цю роботу з іншими посадами та яку відповідальність несуть у разі невдалого виконання своїх функцій.

Зарплати у наглядових радах: приклади за 2024–2025 роки

Інформацію про доходи високопосадовці щороку подають у деклараціях. Дані за 2024 рік показують, що заступниця голови наглядової ради НАК «Нафтогаз України» Наталія Бойко отримала близько 5 млн грн на рік (приблизно 419 тис. грн щомісяця). Додатково вона задекларувала 282 тис. грн винагороди в наглядовій раді ДП «Прозорро.Продажі», що підтверджує можливість роботи у кількох радах одночасно.

Бойко також внесла до декларації інформацію про Віталія Кушнірова, який отримав 4 млн грн як член наглядової ради «Укргідроенерго». Голова наглядової ради цієї компанії Валентин Гвоздій задекларував понад 4 млн грн гонорарів від держпідприємства, залишаючись при цьому власником юридичного бізнесу під брендом «Гвоздій та Оберкович».

Ексміністр економіки, президент KSE Тимофій Милованов задекларував 3,4 млн грн доходу як член наглядової ради АТ «Українська оборонна промисловість». Окремо він отримує понад 12 млн грн у структурах, пов’язаних із Київською школою економіки. У 2025 році Милованов також повідомив про 642 тис. грн доходу за сумісництвом в «Укроборонпромі» та «Енергоатомі». На тлі «Міндічгейту» він пішов з посад у цих радах.

Водночас деякі посадовці працюють у наглядових радах без винагороди. Наприклад, держсекретар Мінекономіки Віталій Петрук задекларував безоплатне членство в наглядовій раді «Енергоатому». Подібну практику демонструє і Костянтин Мар’євич, перший заступник держсекретаря Кабміну, який одночасно входить до трьох наглядових рад на неоплачуваній основі.

Що робить наглядова рада і чому цю роботу оплачують

«Наглядова рада — це орган контролю, який стежить, щоб держкомпанія працювала ефективно, відповідно до стратегічних інтересів держави», — пояснює керуючий партнер юридичної компанії «Максим Боярчуков та Партнери» Максим Боярчуков.

Її повноваження включають затвердження стратегії, фінансових планів, призначення керівництва, моніторинг внутрішнього аудиту та оцінку ефективності менеджменту. Адвокат Дмитро Слободянюк додає, що наглядові ради є «очима та вухами» держави-власника і повинні запобігати зловживанням.

Міжнародні партнери наполягали, щоб в українських держкомпаніях діяли саме такі стандарти корпоративного управління: незалежність рад, прозорий конкурс, внутрішній контроль, публічність, ринкова винагорода та мінімальне політичне втручання.

Проблеми та «вузькі місця» системи

Закон №3587-IX мав посилити корпоративне управління, але ситуація в «Енергоатомі» показала, що реформи реалізуються неповно. Найчастіше юристи називають політичний вплив та необґрунтовані звільнення членів наглядових рад головними чинниками недовіри з боку партнерів.

Попри високі винагороди, контроль інколи виявляється недостатнім. Опитані експерти зазначають, що у світовій практиці член наглядової ради витрачає на роботу 250–350 годин на рік і може входити до 2–4 рад одночасно. Виходячи із середньої винагороди близько 4 млн грн, The Page підрахував, що година роботи в окремих наглядових радах обходиться державі майже у 11,5 тис. грн.

Чому відповідальність майже не настає

«Після звільнення тема затихає — це системна проблема. Держава навіть страхує ризики членів наглядових рад за бюджетні кошти, що нівелює саму ідею персональної відповідальності», — зазначає Максим Боярчуков.

Юристи наголошують: доки не буде гарантованої відповідальності за неналежне виконання обов’язків, реформа корпоративного управління залишатиметься формальною. Ефективні стандарти можливі лише за умови реальних наслідків для тих, хто мав контролювати державні компанії, але не впорався.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *