
Європа опинилася перед стратегічною дилемою, наслідки якої безпосередньо відчуває Україна. Потреба негайно забезпечувати Київ зброєю стикається з дедалі гучнішим питанням – наскільки довго континент може залишатися залежним від США.
Ця напруга визначає не лише політику безпеки ЄС, а й підхід до власного оборонно-промислового комплексу. І простих рішень тут немає.
Глобальна дилема Європи
З одного боку, європейські країни змушені шукати способи закрити українські військові потреби вже зараз. У низці критично важливих і дорогих сегментів це означає використання американської зброї.
З іншого – у Брюсселі дедалі частіше ставлять запитання, до якої межі можна й надалі покладатися на США.
Якщо Європа доходить висновку, що така залежність стає ризиком, вона змушена розвивати власні автономні спроможності. Це означає масштабні інвестиції у дослідження, розробки та оборонно-промисловий комплекс.
Фактично надання допомоги Україні починає залежати від значно ширшого стратегічного вибору.
Проблема в тому, що відмова від американських постачань не вирішується швидко.
За різними оцінками, створення повноцінних автономних оборонних спроможностей потребує від 10 до 15 років і інвестицій, що обчислюються трильйонами доларів. І це в умовах значного боргового навантаження багатьох європейських країн.
Тому компенсувати американську зброю повною мірою Європі вкрай складно. Особливо у таких сегментах, як ППО і ПРО.
Мова не лише про комплекси Patriot, на яких часто зосереджується увага. Йдеться про всю лінійку класичних перехоплювачів та боєприпасів до F-16, які також є американського виробництва.
Запаси цих боєприпасів у європейських армій обмежені. Їх зберігають на випадок прямого зіткнення.
Європа не може швидко замінити ці обсяги.
- через брак виробничих спроможностей
- через стратегічну невизначеність
Якщо ж Європа вирішить, що залишається з Росією фактично сам на сам, логіка підштовхуватиме її до ще більших інвестицій у власний ОПК, а не в американський.
Це вже викликає невдоволення у Вашингтоні.
Під час останньої зустрічі міністрів закордонних справ з боку адміністрації Дональда Трампа звучав прямий тиск.
“Чому ви не хочете купувати американську зброю? Чому в планах переозброєння Бундесверу на наступні 5 – 10 років частка американської зброї становить менше як 10%, хоча раніше це був значно вищий показник?”
Так українська оборонна проблематика накладається на ще ширший і складніший геополітичний конфлікт інтересів.
У підсумку все зводиться до ключового питання. До якої межі Європа готова покладатися на США і де перетинаються інтерес Трампа в грошах та прагнення швидкого врегулювання.
Від відповіді на це питання залежить значно більше, ніж оборонна політика самого ЄС.





Немає коментарів