Ідея цифрової гривні в Україні давно вийшла за межі експериментів, але повноцінного запуску досі немає. Проєкт, над яким Національний банк працює майже десятиліття, зупинився на етапі глибокого тестування.
Причини – не у відсутності технологій чи законів. Головний стримувальний фактор – війна, безпека і ризики для фінансової стабільності.
Україна була серед піонерів у дослідженні цифрових валют центральних банків. Перші напрацювання з’явилися ще близько десяти років тому, задовго до того, як тема CBDC стала глобальним трендом.
За цей час фінансовий світ змінився докорінно. Безготівкові платежі стали нормою, мобільні додатки витіснили каси, а готівка поступово втратила статус головного платіжного інструменту.
Та попри це, станом на початок 2026 року е-гривня так і не вийшла у широкий обіг.
Е-гривня – це не криптовалюта
Одна з головних плутанин навколо цифрової гривні – ототожнення її з криптовалютами. Насправді між ними принципова різниця.
Bitcoin чи Ethereum існують без централізованого емітента і не мають державних гарантій. Е-гривня ж є цифровою формою національної валюти, яку випускає виключно Національний банк України.
Її правовий статус закріплений у законодавстві. Закон України «Про платіжні послуги» визначає е-гривню як законний платіжний засіб і пряме грошове зобов’язання центрального банку перед власником.
Фактично йдеться про цифрову готівку.
На відміну від безготівкових коштів на рахунках у комерційних банках, які є зобов’язанням банку перед клієнтом, е-гривня забезпечується державою. Вона обмінюється на звичайні гривні у співвідношенні один до одного.
Розподілений реєстр під контролем держави
Технологічною основою е-гривні є розподілений реєстр – DLT. Саме він дозволяє швидко обробляти транзакції, зменшувати ризик підробок і забезпечувати прозорість операцій.
Водночас модель суттєво відрізняється від публічних блокчейнів.
Під час пілотного проєкту 2018 року НБУ тестував централізовану архітектуру на приватному блокчейні Stellar. Контроль над емісією і реєстром у такій системі залишається за регулятором.
Це компроміс між інноваціями та державним наглядом.
Програмовані гроші як інструмент держави
Е-гривня замислюється не лише як ще один спосіб оплати. У концепції НБУ ключову роль відіграє функція програмованих грошей.
Йдеться про використання смартконтрактів – програмного коду, який автоматично виконує задані умови. Для держави це відкриває нові механізми управління публічними фінансами.
- Цільове використання бюджетних коштів. Соціальні виплати або допомога на відновлення житла можуть витрачатися лише на дозволені категорії товарів і послуг.
- Автоматизація податків. Частина платежу може одразу спрямовуватися до бюджету без додаткових звітів і перевірок.
- Зниження вартості платежів. Усунення посередників здешевлює еквайринг для бізнесу.
У теорії це означає менше бюрократії і більше контролю.
Чому запуск відкладають
Пілотний проєкт е-гривні завершився ще у 2019 році. Законодавча база також готова. Але масового запуску не відбулося.
Головна причина – війна.
Цифрова валюта потребує безперебійної, захищеної інфраструктури. В умовах атак на енергосистему та зв’язок забезпечити стабільну роботу такої платформи надзвичайно складно.
Є й інший ризик – фінансова дестабілізація.
Економісти застерігають: масовий перехід коштів з банківських рахунків у цифрові гаманці НБУ може призвести до відтоку ліквідності з комерційних банків.
Це змусило б банки підвищувати ставки за депозитами і кредитами. А отже – сповільнило б економічне відновлення.
Саме тому регулятор схиляється до дворівневої моделі, де банки залишаються посередниками між клієнтами та е-гривнею.
Баланс між конфіденційністю і контролем
Ще одна чутлива тема – приватність.
На відміну від готівки, цифрова валюта залишає слід. У системі е-гривні НБУ матиме доступ до реєстру транзакцій, але дані будуть псевдонімізовані.
Ідентифікацію користувачів здійснюватимуть банки-агенти відповідно до вимог KYC та AML.
Така модель має зменшити ризик концентрації всіх персональних даних в одних руках, але водночас робить кіберзахист критично важливим.
Де е-гривня може працювати першою
Опитування учасників фінансового ринку дозволило НБУ визначити пріоритетні сфери застосування цифрової гривні.
- Роздрібні платежі з низькими комісіями і миттєвим зарахуванням коштів.
- Соціальні виплати з чітким контролем адресності.
- Регульований міст між класичними фінансами та ринком віртуальних активів.
- Транскордонні перекази без банків-кореспондентів.
Україна і світовий контекст
Український проєкт е-гривні вписується у глобальний тренд. Понад 130 країн світу вже досліджують або тестують власні цифрові валюти центральних банків.
Європа працює над цифровим євро, Китай масштабує цифровий юань. Досвід України, зокрема пілот 2018 року, позитивно оцінюють міжнародні фінтех-експерти.
Остаточне рішення про запуск залежить від одного чинника – стабільності.
Лише після завершення активної фази війни та відновлення критичної інфраструктури цифрова гривня може перейти з лабораторії у повсякденне життя.
Немає коментарів